Постанова

Іменем України

11 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 712/3581/16-к

Провадження № 51 - 1313 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І.А.,

прокурорів Глігана Є.С., Єременка М.В., Потапенка С.В.,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за номером 42016250020000022 щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Черкаси, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

за ст. 27 ч. 5, ст. 369 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_2 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ст. 27 ч. 5, ст. 369 ч. 3 КК України та виправдано за недоведеністю в скоєнні кримінального правопорушення.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у тому, що вона за попередньою змовою групою осіб за обставин, детально наведених у обвинувальному акті, сприяла особі, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, в наданні неправомірної вигоди в.о. начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГУДФС у Черкаській області ОСОБА_3 в розмірі 2000 гривень за сприяння у вирішенні ним питання щодо закриття кримінального провадження відносно особи, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, та не проведення в подальшому документування його протиправних дій, пов`язаних з транспортуванням та реалізацією незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 369 ч. 3 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 грудня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 змінено. Вказано вважати ОСОБА_1 виправданою за ст. 27 ч. 5, ст. 369 ч. 3 КК України, у зв`язку з недоведеністю того, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа. Цією ж ухвалою виключено з резолютивної частини вироку вказівки щодо вирішення питання про речові докази. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Не погоджується із висновками судів обох інстанцій про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення і не доведено, що вона вчинила кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а саме злочин, передбачений ст. 27 ч. 5, ст. 369 ч. 3 КК України. Вважає, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів вини ОСОБА_1 , яким судами не дана оцінка у їх сукупності. Зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив ряд істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ст.ст. 412, 438 КПК України є підставою для скасування ухвали. Зокрема, зазначає, що апеляційний суд за відсутності апеляційної скарги виправданої особи самостійно змінив підстави її виправдання з пункту 2 частини першої статті 373 КПК України на пункт перший зазначеної частини статті. Крім того, звертає увагу на те, що апеляційний суд, хоч безпосередньо і дослідив частину доказів кримінального провадження, погодившись із доводами прокурора про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй кримінального правопорушення, проте відповідної оцінки цим доказам, як і відповідного рішення не прийняв. Вказує на те, що в матеріалах провадження відсутні записи 9 судових засідань суду першої інстанції, на що апеляційний суд уваги не звернув.

Зазначає про те, що апеляційний суд в порушення вимог ст. ст. 94, 370, 411, 412 КПК України визнавши, що розгляд вказаного обвинувачення щодо ОСОБА_1 не є можливим окремо від обвинувачення ОСОБА_4 , яке перебуває на розгляді в Соснівському районному суді м. Черкаси, і їх виділення на досудовому розслідуванні фактично негативно впливає на повноту судового розгляду, відповідного рішення не прийняв, допустившись суперечностей у мотивуванні своєї ухвали.

Позиції учасників судового провадження

Прокурори в судовому засіданні підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до положень ст. ст. 418 ч. 2, 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 217 ч. 4 КПК України матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Відповідно до ст. 27 ч. 5 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення щодо пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення та виправдовуючи її, послався на те, що відсутній обвинувальний вирок щодо ОСОБА_4 , в цьому провадженні - інша особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, що з врахуванням положень ст. 27 ч. 5 КК України виключає можливість її засудження за ст. 27 ч. 5, ст. 369 ч. 3 КК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи зазначений вирок місцевого суду, зазначивши, що функція пособника у вчинені злочину не є самостійною, встановив, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було виділене із загального кримінального провадження щодо цих обох осіб постановою заступника військового прокурора Черкаського гарнізону Ю. Папуші від 23 березня 2016 року (т. 2, а.п. 212-213). Новому провадженню щодо ОСОБА_1 був присвоєний новий номер № НОМЕР_1 , воно було окремо зареєстроване в ЄРДР цією ж датою (т. 2. а.п. 222), і в його межах ОСОБА_1 28 березня 2016 року було окремо повідомлено про підозру за ст. 27 ч. 5, ст. 369 ч. 3 КК України (т. 2, а.п. 227-230).

Врахувавши, що на час постановлення ухвали даних щодо обвинувального вироку суду у справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину щодо надання ним неправомірної вигоди, який набрав законної сили, немає, апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстав для скасування виправдувального вироку суду щодо ОСОБА_1 немає.

Одним із мотивів прийнятого рішення апеляційним судом стало те, що кримінальне провадження щодо іншої особи - ОСОБА_4 на час розгляду справи апеляційним судом розглядається по суті окремо у Соснівському районному суді м. Черкаси (суддя Бащенко С.М.). За таких обставин апеляційний суд не виявив за можливе встановити й факт пособництва чи іншого будь-якого виду співучасті особи у його вчиненні в межах іншого кримінального провадження та дійшов висновку про відсутність предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за пред`явленим їй обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 369 ч. 3 КК України.

Проте таке рішення апеляційного суду і висновки не відповідають завданню і меті здійснення кримінального провадження та є таким, що прийняте без дотримання вимог ст.ст. 370, 418 КПК України.

Апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції дійсно не досліджувалася частина доказів (зачитувалася лише назва документів) та відсутній аудіозапис процесу перегляду судом першої інстанції 18 серпня 2016 року відеоматеріалів НСРД (диск № 1 відеозаписи №,№ 1,2), проте в порушення вимог процесуального закону належної оцінки цьому не дав та відповідного рішення не прийняв, незважаючи на те, що одне з цих порушень відповідно до ст. 412 ч. 2 п. 7 КПК України віднесено до безумовної підстави для скасування судового рішення.

При цьому, апеляційний суд, хоч і дослідив ряд доказів у кримінальному провадженні, проте оцінки їм з точки зору належності та допустимості не дав, чим порушив вимоги ст.ст. 22, 23, 94, 95 КПК України.

Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування таких рішень.

За таких обставин, вирок та ухвала щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.

При новому розгляді в суді першої інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог ст.ст. 22, 23, 94, 95 КПК України, дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 369 ч. 3 КК України, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний

О.П. Марчук

С.В. Яковлєва